Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

1) (наносить побои)

  • 1 наносить побои

    Law: beat

    Универсальный русско-английский словарь > наносить побои

  • 2 наносить побои

    v
    1) colloq. arrimar

    Diccionario universal ruso-español > наносить побои

  • 3 наносить побои

    v
    gener. picchiare

    Universale dizionario russo-italiano > наносить побои

  • 4 наносить побои

    Русско-испанский юридический словарь > наносить побои

  • 5 наносить побои

     kolhia

    Русско-финский словарь > наносить побои

  • 6 побои

    [pobói] pl.
    botte, percosse

    Новый русско-итальянский словарь > побои

  • 7 наносить

    (несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)
    I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].
    II. Наносить, нанести и нанесть -
    1) см. I. Наносить;
    2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.
    I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;
    3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];
    4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;
    5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;
    6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;
    7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;
    8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];
    9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;
    10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -
    1) см. под
    I. Наносить:
    2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;
    3) занесений, позаношений;
    4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;
    5) зазначений, позазначуваний;
    6) накиданий, понакид(ув)аний;
    7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;
    8) набитий, підбитий.
    * * *
    I сов. см. нанашивать II несов.; сов. - нанест`и
    1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити
    2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

    \наносить ть, \наносить ти́ визи́т — роби́ти, зроби́ти (нано́сити, нанести́) візи́т

    \наносить ть, \наносить ти́ оскорбле́ние кому́ — обража́ти, обра́зити кого́; завдава́ти, завда́ти обра́зи кому́; заподі́ювати, заподіяти (чини́ти и учиня́ти, учини́ти) обра́зу кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ пораже́ние кому́ — завдава́ти, завда́ти пора́зки кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ ра́ну кому́ — ра́нити, пора́нити кого́, заподіювати, заподі́яти (роби́ти, зроби́ти) ра́ну кому́

    Русско-украинский словарь > наносить

  • 8 наносить

    (ущерб, побои) inferir

    Русско-испанский юридический словарь > наносить

  • 9 бить

    1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чем-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінчити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати ляща по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, -ся, хвицяти, хвицати, -ся; (лбом, рогами) буц(к)ати, битися рогами;
    2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти. [Різана птиця - битая птица]; (диких животных и зверей) бити, убивати;
    3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити;
    4) (вбивать) забивати;
    5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати. Бить тревогу - збивати тривогу. Б. в набат - бити на ґвалт, на сполох. Б. в ладоши - плескати, вибивати в долоні. Б. челом - чолом давати, прохати милости. Б. поклоны - бити [гріти] поклони. Бить себя в грудь - битися в груди;
    6) бить масло - колотити масло; (из семян) бити, забивати олію. Б. баклуши - см. Баклуша;
    7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти. [Злість тіпала обома. Пропасниця трясе];
    8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати. [Піна била йому з рота. Кров бухає до голови]. В голове точно молотом бьёт - в голові наче ковалі кують.
    * * *
    1) би́ти; ( ударять) гамсе́лити, гати́ти, побива́ти; ( раздроблять) товкти; ( о часах) вибива́ти, ударя́ти; ( в игре в лапту свинку) ги́лити
    2) (наносить побои, избивать) би́ти, гати́ти, гамсе́лити, товкти́, пері́щити, голо́мшити, товкма́чити, пі́жити, репі́жити, ги́лити, чухра́ти, побива́ти
    3) (птицу, скот) би́ти, рі́зати; ( свиней) коло́ти
    4) ( коровье масло) збива́ти, колоти́ти, розколо́чувати; ( растительное масло) би́ти

    Русско-украинский словарь > бить

  • 10 колотить

    1) ( ударять) battere, picchiare
    2) ( наносить побои) percuotere, picchiare, battere
    4) ( разбивать) rompere, spezzare, frantumare
    5) ( бросать в дрожь) avere i brividi
    * * *
    несов. В
    1) тж. по + Д, в + В ( ударять) picchiare vt, battere vt

    колоти́ть кулаком по столу — battere col / il pugno sulla tavola

    колоти́ть в дверь — picchiare / bussare alla porta

    2) ( выколачивать) sbattere vt
    3) разг. ( бить) picchiare vt, bastonare vt
    4) ( разбивать) rompere vt, spezzare vt, frantumare vt
    •
    * * *
    v
    1) gener. mazziare, forbottare, macinare, legnare, tamburare, bastonare (палкой), batacchiare (палкой), battere, bordare, bussare, dar delle botte, malmenare, pestare, picchiare, ripassare, sonar le nacchere
    2) colloq. rimbussolare, sorbare, sorbottare
    3) tuscan. zombare

    Universale dizionario russo-italiano > колотить

  • 11 избивать

    избить
    1) (убивать) побивати, побити, вибивати, вибити, убивати, повбивати, повибивати кого. [Хлібороби опановували замки, побивали скрізь латинських попів і вертались до стародавньої слов'янської віри (Куліш). Вибивали народ тисячами (Стор.). Усіх людей у городі повбивали (Грінч.)]. -бить всех до тла - вибити до ноги;
    2) (исколотить; истрепать) бити, побити, збивати, збити. Его в кабаке -били - його в шинку побили, збили. Яблоко это -бито - яблуко це побите. -бить кнут - побити батіг (батога) на кому. [Побив на йому увесь батіг]. -бить до синяков кого - на синяки (на синці) побити, (і)зсинити кого. [Та так побила свекруху, на синяки! (Берд.)]. -бить кого в биток - на (в) яєчню, на болото кого побити, збити. [Збив го (его) на болото (Франко, Пр.)]. -бить кого палкой - вибити кого палицею, обпалкувати кого. [Я його добре обпалкую, аби тільки впіймався (Липовеч.)]. -бить кого до крови - в кров роз'юшити кого. Избитый и Избиенный -
    1) побитий, вибитий, повбиваний, повибиваний;
    2) побитий, збитий. [Нарешті, збитого і майже голого повели мене до війта (Франко)]. Я весь -бит - я ввесь побитий, чисто (геть) побитий;
    3) см. Избитый, прил. -ться -
    1) страд. побиватися, убиватися, вибиватися; битися; бути побитим, вибитим и т. д.;
    2) битися, побитися, збиватися, збитися. Он сам -бился пьяный - він п'яний сам побився. Сапожки -бились - чобітки збилися, побилися, стопталися, ступцювалися.
    * * *
    несов.; сов. - изб`ить
    1) ( наносить побои) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти, вибива́ти, ви́бити, збива́ти, зби́ти (зіб'ю́, зіб'є́ш); товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́, несов. убива́ти

    \избивать би́ть кнуто́м — поби́ти (зби́ти) батого́м (пу́гою); відбато́жити, ви́батожити

    2) (уничтожать, убивать) вибива́ти, ви́бити, вини́щувати, -щую, -щуєш, ви́нищити, убива́ти, уби́ти; ( перебивать) перебива́ти, переби́ти и мног. поперебива́ти
    3) (повреждать, приводить в негодность) би́ти, поби́ти, збива́ти, зби́ти; товкти́, потовкти́

    \избиватьби́ть доро́гу — розби́ти доро́гу (шлях)

    \избивать би́ть но́ги — зби́ти (поби́ти) но́ги

    \избивать би́ть о́бувь — зби́ти (поби́ти) взуття́

    Русско-украинский словарь > избивать

  • 12 колотить

    1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;
    2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);
    3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];
    4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;
    5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -
    1) (о вещах) битий, товчений;
    2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.
    * * *
    1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти
    2) ( выколачивать) вибива́ти
    3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти
    4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́
    5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

    Русско-украинский словарь > колотить

  • 13 бить

    біць; капыціць; катаваць; лупцаваць; матлашыць; перыць; пляжыць; трушчыць; хрысціць; хрысьціць
    * * *
    несовер.
    1) в разн. знач. біць
    2) (наносить побои, избивать) біць
    разг. таўчы, лупіць
    3) (забивать — птицу, скот) забіваць, рэзаць, біць
    4) (трясти, приводить в дрожь) разг. трэсці, калаціць
    5) карт. біць, крыць
    6) (о поклонах) біць, адбіваць

    жизнь бьёт ключом — жыццё б'е крыніцай, жыццё кіпіць

    бить в (одну) точку — біць у (адну) кропку, біць у адно

    Русско-белорусский словарь > бить

  • 14 биться

    біцца; змагацца; калаціцца; трушчыцца
    * * *
    4) (трепетать, содрогаться) трэсціся, калаціцца
    5) (чрезмерно трудиться, добиваться чего-либо) біцца
    6) (о сердце) біцца, калаціцца
    7) (драться, наносить побои) біцца
    разг. лупцавацца, таўчыся
    9) страд. біцца
    забівацца, рэзацца
    см. бить 1, 3, 6

    биться об заклад — біцца аб заклад, ісці ў заклад, закладацца

    Русско-белорусский словарь > биться

  • 15 избивать

    несовер.
    1) (наносить побои) збіваць, біць

    Русско-белорусский словарь > избивать

  • 16 кредалаш

    кредалаш
    -ам
    1. драться, подраться; бить друг друга, наносить побои

    Ит кредал не дерись.

    Теве ваш-ваш пижыт, теве кредалаш тӱҥалыт манын, чытырен гына шогем. О. Тыныш. Стою и дрожу, думаю, вот сцепятся друг с другом, вот драться начнут.

    Кок агытан кредалеш гын, чыве клат йымак шылеш. Калыкмут. Если два петуха подерутся, курица прячется под клеть.

    2. сражаться, воевать; участвовать в войне, в боевых действиях; быть на войне

    Илаш-колаш кредалаш сражаться насмерть;

    геройла кредалаш героически сражаться;

    фронтышто кредалаш воевать, быть на фронте.

    Тиде мланде верч кредалаш ме фронтыш толынна. С. Вишневский. За эту землю мы пришли воевать на фронт.

    3. перен. бороться, состязаться, противоборствовать чему-л., вести борьбу с кем-чем-л.

    илышысе осал дене кредалаш бороться со злом в жизни.

    (Серыш) Галям илышыште неле дене кредалаш туныктен. М. Евсеева. Письмо научило Галю бороться с трудностями в жизни.

    Сравни с:

    кучедалаш
    4. Г.
    стараться; суетиться, крутиться, стараясь что-л. сделать

    Ышкалым нӓлмыкына, имниэш шоаш таманяр и эче кредална. И. Игнатъев. После того как приобрели корову, ещё столько маялись, чтобы заиметь лошадь.

    Ынде мӹнь кок ӓрня кредалам. Г. Матюковский. Сейчас я уже две недели стараюсь.

    Составные глаголы:

    Марийско-русский словарь > кредалаш

См. также в других словарях:

  • бить — Колотить (отколотить, поколотить, приколотить), сечь, ударять, хлестать, стегать, бичевать, драться, оскорблять действием; стучать, трепать. (Простор.): драть, дуть (вздуть), дубасить, лупить, тузить; дать (задать) взбучку, встряску, встрепку,… …   Словарь синонимов

  • колоти́ть — лочу, лотишь; несов., перех. 1. также по чему, во что. Ударять, стучать. Готовую жатву подрежут серпами, В снопы перевяжут, на ригу свезут, Просушат, колотят колотят цепами, На мельнице смелют и хлеб испекут. Н. Некрасов, Крестьянские дети.… …   Малый академический словарь

  • Колотить — I несов. перех. и неперех. разг. 1. Ударять, стучать. 2. Ударяя палкой, вальком и т.п., выбивать, выколачивать, вычищать что либо. II несов. перех. разг. 1. Наносить удары по противнику; разбивать врага. отт. Наносить побои; бить. 2. Разбивать,… …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • колотить — лочу, лотишь; нсв. 1. по чему, во что (чем). Ударять, стучать. К. ногой в дверь. К. по столу кулаком. 2. (св. поколотить). кого. Разг. Наносить побои, бить; наносить поражение. К. жену и детей под пьяную руку. К. в драке по голове. К. дубинкой. К …   Энциклопедический словарь

  • колотить — лочу/, ло/тишь; нсв. 1) по чему, во что (чем) Ударять, стучать. Колоти/ть ногой в дверь. Колоти/ть по столу кулаком. 2) (св. поколоти/ть) кого разг. Наносить побои, бить; наносить поражение. Колоти/ть жену и детей под пьяную руку …   Словарь многих выражений

  • дра́ться — дерусь, дерёшься; прош. дрался, дралась, дралось и дралось; несов. 1. (сов. подраться). Бить друг друга; устраивать драку. Клим впервые видел, как яростно дерутся мальчики, наблюдал их искаженные злобой лица, оголенное стремление ударить друг… …   Малый академический словарь

  • тро́гать — аю, аешь; несов., перех. (сов. тронуть). 1. Прикасаться к кому , чему л., дотрагиваться. Денщик ротного командира разбудил меня, осторожно трогая за плечо. Гаршин, Из воспоминаний рядового Иванова. Слегка трогая перила рукою, [Лиза] сбежала с… …   Малый академический словарь

  • ДРАТЬСЯ — ДРАТЬСЯ, дерусь, дерёшься, прош. вр. дрался, дралась, дралось, несовер. 1. (совер. подраться) с кем чем или без доп. бить друг друга; устраивать драку. Мальчишки каждый день дерутся друг с другом. || Биться на поединке. Драться на дуэли. Драться… …   Толковый словарь Ушакова

  • Бить — I несов. неперех. 1. Ударять по чему либо. отт. Хлестать чем либо гибким по чему либо. 2. Стрелять по какой либо цели (из винтовки, орудия и т.п.). 3. перен. С силой вырываться откуда либо, вытекать стремительной струей (о жидкости, паре и т.п.) …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • Оттрепывать — оттрёпывать несов. перех. разг. 1. Очищать трепанием (лен, пеньку). отт. перен. Наказывать, трепля, дергая за что либо (за волосы, за уши и т.п.). 2. Наносить побои; избивать. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • Разутюживать — I несов. перех. разг. Разглаживать утюгом. II несов. перех. разг. сниж. Наносить побои, избивать. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»